KavkazCenter :: Світ

Коли  се правда, то кавказькі шагідки, які зірвали себе на станціях метра «Лубянка» і «Парк культури», були найліпше органнізованою і найоперативнішою боївкою плянети. Отак умах вирішити, що надійшов мій час, вибрати об'єкти, скоординувти дії всієї боївки (жінки не були самі) до найменших подробиць, визначити певний час, забезпечити себе вибухівкою, проводирем, грошима, помешканням, дістатися Москви так, що нічого не помітили повсюдні чекісти... Се все вимагає дуже великого досвіду. Тим паче відомо, що аналогічні операції готувалися давніше місяцями.

Звісно, може йтися про «службовий запал», але Александр Бортніков не дільничий інспектор і не патрульний в метрі. Він, який визначається заздрости гідним спокоєм, - начальник ФСБ, одного з наймогутніших розвідувальних відомств. А тож і не мав би демонструвати «службовий запал». Познайомити людність із своїми підозрами в той момент, коли ціле місто вирує емоціями, а найаґресивніші москвичі закликають вішати всіх «чорних», се щонайменше - безвідповідальність. Нема дивки, що на інших станціях метра натовп почав цькувати чорнокосих жінок, плювати їм в обличчя, трусити їхні торби і лаяти чеченськими повіями. Ті жінки, які нічим не завинили, але які знали, чим викликано чини їхніх краянок, погрожували з-за рогу москвичам кулаками і, можливо, вперше в житті покликали: «Аллах Акбар!».

Оперувати невірогідними інформаціями простимо лише коли-не-коли, у випадках абсолютно виїмкових. То що ж змусило ФСБ поспіхом винести на люди непевні гіпотези? Не виключено, що бажання викликати в російської спільноти ненависть до кавказців. Більшу ніж та, що її вже викликано. Або той поспіх має відвернути увагу від справжнього злочинця, ім'я якого Лубянці відомо. Або чинять так з дурного розуму.

Однораз ФСБ вже поспішала в такий самий спосіб, випередивши навіть нетерплячих газетників і висунувши єдину «неспростовну» версію. У вересні 1999-го, коли Росією котилася хвиля терористичних актів: від кавказького Буйнакску через Москву аж до Волгодонську. Загинуло 307 росіян, а 1700 було поранено. Пригадую, як восьмого вересня вибухнув дім на московській вулиці Ґур'янова. Руїни ще курилися, а державна телевізія вже повідомила, що вдарили чеченці. Москва люто зненавиділа кавказців, і жоден з них не мав шансів знайти помешкання: ніхто не хотів мати їх за сусідів.

Ненависть залишилася, а те, що «вдарили чеченці» Лубянка ніколи не довела. Подейкували, що за вибухами стоїть карачаєвське ісламське угруповання, згодом писали про «Ісламську міжнародню бригаду», яка начебто є підрозділом Аль Кайди, а також - «Ісламський інститут Кавказу». Так чи так, а «чеченський слід» виглядав як дость імовірний. От тільки чекісти не пояснили, звідки у чеченців гексаґен, не пояснили, що сталося в Рязані, де невідомі заносили до склепу важкі мішки «з цукром» (у таких привезли до Москви гексаґен). Пізніше міліція заявить, що в Рязані ФСБ провадила навчання. Але чому в мішках був справжній гескаґен, а не його імітація, росіяни так таки ніколи й не довідалися. Запобігаючи дальшим чеченським акціям, Путін, спонуканий громадянами-месниками, виголосив другу війну Чеченії.

Однак «рязанську справу» й далі аналізувала людина, чия доля невдовзі привернула увагу цілого світу. Підполковник ФСБ Александр Литвиненко. Він на повне горло заявив, що вибухи - діло рук його колеґ. Даймо, що він божевільний, що закортіло йому уславитись за всяку ціну. Даймо, що керівники «рязанського навчання» трошечки схибили, що Москву заатакувала Аль Кайда, скориставшися чеченцями, що все було так, як твердить Кремль.

Але на заваді стає один деталь. Литвиненка, чоловіка добре інформованого, отруїли в Лондоні, куди він утік, рятуючись від помсти свого колишнього шефа - Путіна. А се примушує нас замислитись. Якби ФСБ і російське політичне керівництво не маніпулювали фактами, не напускали туману, не винували бездовідно тих, яких будь-що потребують знеславити, може, ми б їм і повірили. Може, й узяли б за істотну версію, що її як першу і безальтернативну висунули зразу по вибухах.

Петра Прохазкова

Переклав з чеської Микола Шатилов. Його коментар до статті тут

Джерело: Lidove noviný, 31. 03. 10.

[1] фото к материалу