Профессор-русист з Лейпцігського університету Еберхард Флейшман
опублікував книгу «Феномен Путіна: мовний фон», що є дослідженням
еволюції Путіна як оратора.
Аналізуючи стилістику публічних висловів Путіна про різні аспекти
зовнішньої і внутрішньої політики Росії за 8 років його президентства,
Флейшман виявляє тенденцію до поступової «радянізації» його мови: чим
ближче до кінця перебування Путіна на вищій державній посаді, тим
менше в його мові критики радянського ладу і тим більш совковою стає
його риторика.
Зокрема, як відзначає Флейшман, Путін дедалі більше вихваляв армію і
героїзм співгромадян, частіше звертався до досвіду ВОВ і цитував
радянські кінофільми.
Іншою загальною тенденцією розвитку мови Путіна дослідник називає
збільшення в його мові частки «розпливчатих політичних понять»
(наприклад, «наші зарубіжні співвітчизники»).
Флейшман уподібнює образ Путіна до образу ідеальної людини радянського, homo sovieticus, і спритного парткерівника.
Вводячи в свою мову вирази з жаргону фахівців в тій або іншій галузі
(наприклад, «кубів» замість «кубометрів»), Путін прагне справити
враження «великого вченого, що знає толк в мовознавстві», людини,
компетентної у всіх питаннях, з яких йому доводиться просторікувати.
Основною властивістю мовної зовнішності Путіна Флейшман називає суперечність, що для лікарів є ознакою психічної неадекватності
Так, своєю риторикою Путини справляє враження, з одного боку, стриманого і схильного до скритності політика, а з іншого - запальної, образливої, скандальної й істеричної людини - біснуватого фюрера.
Відділ моніторингу
КЦ