KavkazCenter :: Умма
25 березня, після так званих виборів, Сіді Ульд Шейх Абдаллагі був оголошений «першим демократично оибраним» президентом Ісламської Республіки Мавританія. Самі ці вибори проходили під пильним контролем Заходу й була розгорнена могутня пропагандистська кампанія, метою якої було довести благотворність демократії та підкреслити роль Заходу в її становленні. Попередні Мавританські правителі, шо були раніше вигідними Заходу, були оголошені диктаторами й катами, а самі вибори назвали найбільшим досягненням в історії країни й основою її майбутнього прогресу. Захід як завжди вирішив використовувати ситуацію, що склалася, в своїх інтересах.
Характерно, що «США схвалили хід виборів як демократичну модель для арабських і африканських країн».
Насправді, Мавританія є однією з бідних й найвідсталіших країн в світі, а її багаті сировинні ресурси повністю віддані на відкуп Заходу. Не зважаючи на назву Ісламська республіка, справжній Іслам в країні піддається звірячим репресіям, слабо організовані свідомі мусульмани фактично оголошені поза законом і всіляко переслідуються. Новоспечена маріонетка Абдаллагі, 69 річний колабораціоніст і компрадор, довгий час був міністром фінансів, займав різні державні посади й торгував мусульманською землею та багатствами як тільки міг. Досвідчені сатанинські західні іміджмейкери тепер зробили з нього «борця за демократію».
У 2005 році був повалений кривавий диктатор Тайа, його повалили військові й до влади прийшла хунта. За сприяння й під жорстким контролем Заходу був проголошений курс на демократизацію країни. Кульмінаційним моментом цього підступного плану західних імперіалістів і неоколоніалістів й сталі ці «вибори», - брудне антиІсламське дійство, розігране місцевими маріонетками та їх господарями.
Жалюгідний зрадник Абдаллагі зміг стати «президентом» тільки після того, як купив підтримку 18 головних кланових груп країни, які ще зовсім недавно підтримували диктатора Тайа, на цю обставину вказують оглядачі агентства AlJazeera.
Особливо слід зазначити, що значна частина населення Мавританії є неписьменною, в країні проживає багато кочівників, процвітають пережитки язичництва та невігластва, діє соціальна кастова система. Проте на всі ці обставини закривають очі. Зате справжніх Ісламських активістів й просвітителів негайно кидають до в'язниці, а простих свідомих мусульман всіляко переслідують. Характерно, що обидва «кандидати» на посаду ватажка зрадників й маріонеток заявили про своє бажання зміцнювати й розвивати зв'язки з Ізраїлем.
В той же час західні й місцеві оглядачі відзначають зростання Ісламської свідомості в країні та організацію перших груп, які виступають за введення Шаріатського правління.
Цікаво відзначити, що отруєні підступною пропагандою Заходу євромусульмани та інші групи пораженців вже який тиждень радісно волають про велику перемогу демократії в цій Африканській країні та закликають мусульман наслідувати цей приклад.
Проте, насправді, цього жалюгідного карлика, так званого «президента» вітають тільки його господарі та місцеві зрадники, а свідомі мусульмани Мавританії готуються до безкомпромісної боротьби з цією нечистю.
КЦ